Відгук на «Хороший хлопчик» 2025 року: дивитися горор (?) чи ні?

Фільмів жахів у 2025 році було багато і таке відчуття, що сценаристи та режисери вирішили бити рекорди оригінальністі. У нас вже було «Потойбічне», де фільм показували очима привида, тепер же вийшов «Хороший хлопчик» («Good Boy»), де на всі події ми дивимося з точки зору собаки. Але якщо «Потойбічне» вийшло прямо на межі арт-хаусу, то цей фільм виявився ближче до класики, але, правда, є одна проблема: щось зовсім не страшно, проте при цьому дуже незрозуміло. І взагалі горор вийшов ну дуже специфічним. Давайте розбиратися без спойлерів, але відразу скажу, що моя оцінка: 6/10, причому більша частина балів за дуже зворушливу собачку.

Сюжет

Головний герой історії дуже милий і відданий ретривер, який слідом за господарем Тоддом переїжджає в глушину. Їм доведеться жити в старому будинку покійного (і вкрай специфічною при житті) дідуся Тодда. З господарем явно щось не так, але пес не до кінця розуміє що, а з будинком і навколишнім лісом тим більше...

Загальні враження

Знаєте, «Хороший хлопчик» взагалі більше нагадував короткометражку, і справа навіть не в тривалості стрічки (всього 1 година 13 хвилин), а в самій побудові сюжету. Нам вирвали невеликий шматочок життя героїв, дали страшні локації і пару скримерів/малозрозумілих містичних подій, закінчили ще більш незрозумілою містичною подією... і все. Дуже цікаво, ніфіга не зрозуміло, але місцями атмосферно. І якби автори скоротили фільм до 25 хвилин (що, до речі, цілком реально), то я б навіть поставила 8/10 за атмосферну короткометражку і порадила б подивитися. Але в підсумку залишилося одне відчуття: а що я взагалі годину дивилася?

Тут немає такого артхаусу, як у «Потойбічному»: головний герой собака, але зйомка тут класична з боку, а не від першої особи. Це, в цілому, плюс, тому що мене ефект першої особи не дуже вражає. Так ми бачимо більш повноцінну картину. Але з іншого боку оригінальність фільму падає майже до нуля, так як ніякого надзвичайно оригінального або навіть хоч крапельку НЕ банального сюжету тут немає. У підсумку, у фільму всього одна «фішка», що ГГ – собака.

І з горором теж колосальні проблеми. Пара скримерів, які змусили здригнутися, є, але слабенькі. А гнітючу і напружену атмосферу зруйнував... ретривер. Ні, хлопчик і справді молодець і навіть відігравав емоції в кадрі. Але, люди, ви бачили взагалі ретриверів? Це максимально мила морда, яка викликає навіть у напружені моменти розчулення. А тут ще й пес дуже спокійний. Так що з усього спектру емоцій ми отримуємо: розчулення + легке переживання за собаку (сценаристи, не смійте вбивати собаку!) + релакс, ніби стежиш за своїм допитливим улюбленцем, який тиняється по дому. Ну не тягне на опис горору, так?

До слова, історія ГГ людей зрозуміла, характери +/- теж, але нічого ні оригінального, ні особливо захоплюючого. Переживаєш, якщо чесно, тільки за собаку, а що там з людьми відбувається, якось сприймаєш фоново. Загалом, у кращому випадку це драма про собаку, яка потрапила в якусь халепу і весь час у повному шоці (а ми разом з нею).

Цікавий факт: режисер використовував для зйомок свою собаку. І після перегляду у мене виникла думка, що він просто хотів, щоб його улюбленець залишив слід у кінематографі і якомога більше людей побачили, яка у нього класна собака. За це не засуджую і розумію, але... фільм все одно слабкий.

Якщо хочете злякатися, то в 2025 році вийшли і страшніші стрічки: «Поверни її з мертвих», «Зброя», «Закляття 4» або «Чорний телефон 2» (за посиланнями наші відгуки без спойлерів).