Відгук на фільм «Жодного вибору» 2025 року («No other Choice»): дивитися чи ні?

Південнокорейські фільми в останні роки вийшли на світовий рівень (ну, як мінімум, про «Гру в Кальмара» або «Паразитів» чули всі), і ось вам чергова новинка – «No other Choice», на яку раджу сходити в кіно. Режисер тут Пак Чхан-ук, один з найвідоміших у Південній Кореї, саме він створив культовий трилер з дуже несподіваною розв'язкою «Олдбой». «Жодного вибору» – це соціальна сатирична драмеді (комедія + драма) про складну робочу і корпоративну реальність, де так легко залишитися без роботи і втратити буквально все. Від мене – 7,5/10, а за що знизила бали і чому все одно фільм цікавий, давайте нижче без спойлерів.

Сюжет

Ман Су 25 років був експертом у паперовій промисловості, захищав підлеглих, але одного дня його звільнили. Знайти нову роботу в його галузі в реаліях сучасної Південної Кореї виявляється майже нездійсненним завданням, і він розуміє, що якщо він не обійде конкурентів на останній співбесіді, то втратить і дім, і статус, і майбутнє для своїх дітей. Але ж можна підвищити шанси, якщо просто «прибрати» конкурентів?..

Чого чекати від фільму «Жодного вибору» 2025 року?

Це драмеді, тобто вам місцями може стати трохи смішно від абсурду, оскільки кілер із працівника целюлозної компанії, звичайно, так собі... але посмішка швидше сумна, оскільки контекст важкий і розповість історію людини, яка була професіоналом своєї справи, хорошою людиною, не робила помилок на роботі, але стаж у 25 років виявився нічим не значущою фікцією. І ось він доведений до повного відчаю.

Це ж всього лише втрата роботи, звідки драма? «В Америці при звільненні кажуть «скоротити», а в Південній Кореї – відрубити голову», як сказали у фільмі. Тут можна дізнатися більше про ментальність цієї країни: чоловік, який втратив роботу, втрачає не тільки фінанси, але і статус, виявляється повністю викинутим із системи. І так, корпоративна Південна Корея не прощає навіть одного такого рядка в резюме + перерв у роботі.

Це, до речі, одна з переваг фільму:

• Багато дрібних, іноді дивних для нас сцен, які покажуть реалії іншої країни.

• Але будуть і цілком зрозумілі моменти: втрата будинку, який викуповував десятиліттями, неможливість оплачувати дітям гуртки, навіть утримувати своїх собак – ну не треба бути супер-емпатом, щоб поспівчувати.

А далі фільм занурює в місцями до жаху абсурдну та божевільну низку замахів, де герой змінюється до невпізнання, але чи винен він один, чи «система не дає вибору?». І так, жорстоко + абсурдно-кумедно + вкрай сумно (оскільки у інших претендентів взагалі-то аналогічні драми, як і у героя, всі вони відчайдушно намагаються повернути себе, отримавши роботу). Ви отримаєте повний емоційний мікс.

Фільм точно неординарний. Чимось нагадав «Бугонію» 2025 року Лантімоса – наш відгук тут. Той самий ефект «жахлива ситуація, але показано настільки абсурдно, що місцями трохи смішно. Хоч треба б плакати». Але тепер чому все ж не 10/10.

Зазвичай азіатський кінематограф якраз радує жорсткою лаконічністю і відсутністю «шуму», і я не могла зрозуміти ЧОМУ (?!) «Жодного вибору» так відрізняється. Відповідь є: це екранізація книги «Сокира» американського автора Дональда Уестлейка. І це дуже відчувається.

До речі, у нас є огляд ще одного південнокорейського фільму 2025 року «Всесвітній потоп». Це фільм-катастрофа + фантастика + трилер