Відгук на фільм «Буґонія» 2025 року: геніальна абсурдна комедія чи маячня?

Це новинка від режисера Йоргаса Лантімоса, того самого, хто зняв одну з найдивніших антиутопій «Лобстер», а ще не менш специфічний трилер «Вбивство Священного оленя» і чорну стімпанківську комедію «Бідні і нещасні». Тож не дивно, що «Буґонія» з перших же кадрів і до фіналу занурювала глядача в повний шок (м'яко кажучи). Я, до речі, не знала, чий цей фільм, і тільки після перегляду, намагаючись осмислити все ЦЕ, прогуглила і тоді пазл склався: «Ааа, так це Лантімос».

Ну-с, фанатам інших його творінь це точно має сподобатися, хоч тут навіть не дотягує до звичного абсолютно божевільного абсурду режисера, а ось іншим – або будете в шоці, але «закохаєтеся», або не витримаєте того, що відбувається (хоч взагалі-то все навіть логічно) і вимкнете на перших 15 хвилинах. Давайте без спойлерів про плюси і мінуси «Бугонії».

Сюжет

Коли ти глава великої корпорації, а тебе викрадають, веселого мало. Але ситуація стає ще сумнішою, якщо викрадачі – два конспірологи, які впевнені, що ти прибулець. Тож їм потрібен не викуп, а щоб ти зв'язалася з космічним кораблем і ви разом вирушили до правителя і зупинили захоплення Землі.

Загальні враження про фільм «Буґонія» 2025 року

Знаєте, одна з переваг фільму: ви дійсно за перші 15 хвилин зрозумієте, чи варто дивитися його далі. Двоє (на вигляд не дуже психічно здорових) хлопців із захватом будуть тренуватися під веселу музику (а зйомки ще такі яскраві та барвисті), проходити вдома процедури хімічної кастрації та обговорювати, як вони захоплять голову корпорації... тобто, прибульця, адже вона вже вимирання бджіл влаштувала!

Якщо вам вистачило мого опису і ви не посміхнулися з думкою: який же абсурд, але поїхали, я хочу ЦЕ бачити, то не вмикайте. Тому що весь фільм (а це майже 2 години!) буде саме в такому стилі: абсурд на абсурді, а ще з веселою музикою, дуже красивим і позитивним стилем зйомки, хоч логічно розумієш, що те, що відбувається, якщо дивитися як на реальну ситуацію, не те що не весело – це ДУЖЕ моторошна ситуація для викраденої героїні в дусі жорстоких трилерів.

Фільм за атмосферою мені нагадав і «Мікі 17» (наш відгук тут), і «Людину швейцарський ніж», і «Вбивство єдинорога» (відгук тут), але в чому сильна відмінність: тут все насправді ЛОГІЧНО і правдоподібно, хоч і виглядає як маячня. З точки зору як хворих людей з ідеєю фікс, так і мисливців на реальних прибульців (а раптом вони праві, зрештою, ми ж не знаємо) в їхній поведінці немає нелогічності. А тому і як глядач ти не відчуваєш дірок у сюжеті та алогічності в поведінці героїв. Все логічно, просто логіка це не звичайної здорової людини.

Це не комедія в звичному розумінні, навіть не специфічний англійський або класичний чорний гумор. Смішно тут може бути хіба що від абсурду, і посмішка (якщо виникне) буде швидше поєднуватися з фейспалмом і внутрішнім вигуком «Який же дурдом» (це я ще цензурно).

А ще фільм запам'ятався мені як цікавий психологічний трилер (хоч атмосфера весела і не відповідає). Зрозуміти, що в голові у викрадачів, які травми можуть спровокувати такий психоз (а викрадення людини точно нормальною подією не назвеш, мовчу вже про решту) – особисто для мене дуже цікаво. А заодно ставиш себе на місце героїні і думаєш, який би підхід ти шукала на її місці: підіграти? Спробувати пояснити, що все це маячня?

Фільм взагалі позиціонується як такий собі соціальний з підняттям важливих тем: і капіталізму, і людей-рабів у вузьких рамках шаблонного мислення і шаблонного ж життя (в чомусь ще перетинається з фільмом «Не дивись вгору»), але я не дарма про це не сказала відразу. Оскільки ця частина для мене якраз відноситься до «слабкого місця» фільму.

Так, вибачаюся перед усіма фанатами Лантімоса, але для мене це класний фільм, якщо не ставитися до нього надто серйозно, але особливо новаторським і «глибоким» (на що він явно претендує), не назву. Він хоче здаватися таким, але на жаль, ні, не вдалося.

Єдине, що легку спрощеність сюжету і фінал Лантімосу можна пробачити: він не писав сам сценарій, а адаптував корейський фільм «Врятуйте нашу планету». Тож не дивно, що інші його фільми виглядали більш складними і неоднозначними.