Відгук на третій сезон "Король Талси" (2025): Генерал прийде - порядок наведе

Почнемо з того, що я дуже люблю серіали про мафію. Однак "Король Талси", це такий проєкт, до якого я так і не придумав, як ставитися. Тобто я не розумію, що це? Така собі версія "Теда Ласо", де замість футболу мафія? Це серйозна кримінальна драма з вкрапленнями гумору? Чи це просто чистої води комедія? Вже минуло три сезони, а однозначної відповіді в мене на це питання так і немає, хоч і схиляюся я більше до останнього. Коли тільки було заявлено, що Тейлор Шерідан і Теренс Вінтер будуть робити шоу зі Слаєм у головній ролі, то це звучало, як проєкт мрії, але на ділі вийшов незрозумілий монстр-франкенштейн. І якщо в першому сезоні були якісь ставки на кону, то в третьому ти вже ні закого не переживав, бо всі мали міцну сюжетну броню. Разом з тим, серіал усе одно дивитися цікаво, чому сприяє акторський склад. В останньому сезоні так і взагалі вже почало складатися враження, якихось "Нестримних" у серіальному форматі. Семуелю Джексону тут навіть фразу з "Кримінального Чтива" видали, якщо я не помилився. Ту про "покарання люті", коли Джулс читає свою молитву. Але загалом в серіалі персонаж Джексона зовсім не персонаж, а функція. Нам його завезли в кінці, щоби засвітити і відправити до Нового Орлеану у власний спін-офф. Так, у наш час без розширення всесвіту та спінофів успішних проєктів прожити просто неможна.

В новому сезоні Двайт "Генерал" Манфреді вирішує до казино і травки додати ще й алкоголь. В четвертому сезоні напевно буде проблеми з героїном. Оскільки Сільвестр Сталоне тут у нас і сценарист, і продюсер, то мені здається він безумовно дивився "Миротворця", звідки притягнув Роберта Патріка на роль головного антоганіста. І не просто притягнув його, як актора, а одразу взяв готового персонажа, не дивись, що в нього свастика по стінах не розвішена. Посудіть самі, Патрік знову грає поганого батька, який більше любив свого старшого сина, який колись загинув, а з молодшого всіляко знущається, як би той не намагався йому догодити. Тільки от перехід у першому сезоні "Миротворця", коли герой йде проти свого батька і вбиває його, страждаючи при цьому - це одне. А коли тут син зраджує батька заради симпатичної барменши, його вбивають, а сина взагалі по цимбалах - це зовсім інше. І так у цьому серіалі все. Я вже мовчу про склад цієї так званої мафіозної сім'ї. Візьмемо до прикладу Тайсона, найбільш бісячого персонажа з усього серіалу. Він косячить постійно, за його вибрибки в нормальному кримінальному серіалі йому б уже голову знесли в перші ж хвилини, а тут йому все сходить з рук. Однак і тут у мене для вас є аналогія. Манфреді бачить в ньому сина, і пробачає все, намагаючись направити на вірний шлях. Так само майже, як Тоні Сопрано до пори до часу пробачав Крісі. Але там воно працює, там Тоні виховує Кріса, а тут нічого такого немає. І загалом вся ця "банда" нічого окрім сміху не викликає.

Місцями серіал виглядає взагалі, як дитячий садок. Коли довкола такі карикатурні персонажі, коли немає відчуття небезпеки, а Сільвестр стоїть і на розбірках цитує Сунь-Цзи. Я розумію, що гангстери люблять похизуватися прочитаними книжками в тюрьмі, але тут це виглядає настільки безглуздо й смішно, що далі просто немає куди. Плюс ніхто ні за що не несе відповідальності. Хтось приїхав постріляв, а як так і треба. Хтось комусь пригрозив - теж нуль адекватної реакції. А коли в останній серії легендарний Генерал роздумував хвилин 20 хронометражу, "куди ж це його сестру Данмаєр заховав", при цьому не з'їздивши до нього додому - це взагалі вершина цирку на дроті. Потім же приходить син-зрадник і повідомляє нам неймовірну новину, типу "Данмаєр ховає вашу сестру в нас вдома". Оце так несподіванка! Сталоне сценарист нам намагється швидкоруч докинути, що там же серйозна система охорони і їм потрібен план укріплення дому, бо без нього ніяк, а на ділі вони просто всіх розкидали, і нахріна той план потрібен був? Могли б уже в кінці прописати і старий добрий фінальний махач між "Т-1000" і "Джоном Рембо, раз такі вже танці. Але схоже Слай вирішив, що це вже буде перебір.

Що порадувало? Попри всю вищеописану дурість, сезон прописаний невимушено і його легко дивитися. Знову ж таки тягне на собі акторський склад, банально просто можна дивитися на те, як Сталоне ходить в різних костюмах ті поправляє свій піджак. І це не набридає. От якщо так, якщо не задумуватися, то тоді серіал виглядає досить цікавим, і тоді розумієш його гарні рейтинги. Семуель Джексон на приколі, теж дуже порадував, тож подивимося, що вони там далі про нього назнімають. Ну і Нью-Йоркську мафію в третьому сезоні зробили серйознішою. В першому ж без сліз не можна було дивитися. Діалог у ресторані між Манфреді та босом Нью-Йорка міг би стати однією з кращих сцен сезону, якби персонажі місцями знову не мололи дурню, тож градус було нажаль втрачено.