Відгук на фільм «Гокум» 2026: спрощена версія «1408» Кінга?

«Гокум» («Hokum») – це новий ірландський фільм жахів від режисера Деміана Маккарті, який довів: щоб виділитися серед конкурентів у 2026 році, достатньо зняти… класичний горор.

Подивіться самі:

• Ось вам таємничий міні-готель у глушині.

• Ось вам класична естетична зйомка (без «тремтіння» та ефекту «через камеру»).

• Ось вам таємнича кімната з легендою про привида.

• Ах так, ще й герой – ексцентричний письменник (Адам Скотт), який, звісно ж, туди полізе.

І знаєте, на тлі «Обсесії», яка намагалася здивувати психологізмом, «Backrooms: залаштунки» на межі арт-хаусу, та й інших «нетипових» горорів, «Гокум» дивіться навіть приємніше. Ну, якщо взагалі можна застосувати слово «приємно» до хоррору.

Але! Хоч за анотацію я відразу згадала Стівена Кінга, до «1408» цьому фільму далеко, і суперзакрученого сюжету не чекайте. Це жвавий «середнячок» із на 90% класичним сюжетом + парою фішок (читайте розділ «плюси»). Кількома моментами він зміг навіть налякати, але… для мене це більше не горор, а «атмосферний фільм на вечір». Підсумок: 7 із 10, а чому – розповім нижче.

Плюси та мінуси фільму «Гокум» 2026 року

«Гокум» мені найбільше нагадав інший фільм Деміана Маккарті «Дивакуватість» («Oddity») та серіал «Привиди будинку на пагорбі», а не «1408».

– Естетично приємний фільм. Дуже атмосферні кадри готелю/лісу + приємний плавний стиль зйомки. Та й напруга поступово наростає.

Схожий настрій можна відчути, коли дивишся фільми Гільєрмо Дель Торо («Франкенштейн», «Форма води»), але він трохи слабкіший, звичайно.

– Колоритні й неординарні герої. Письменник запам’ятався: весь час гадаєш, чи то муд… нехороша людина, чи то у нього важка депресія. А коридорному дайте «Оскар» за персонажа («ходяче непорозуміння»), а вже бездомний із галюциногенними грибами це окреме «щось».

«– Дивитися собі в очі під грибами… це підсилює тріп. Але це небезпечно

– Ага, особливо коли поруч муд… з арбалетом.»

– У сюжеті є «фінт вухами»: все-таки це не просто банальна історія, де герої зайшли в страшну кімнату з привидом, і привид усіх убив. Тут навіть є міні-трилер/детектив.

– Кілька моментів змусили «здригнутися» (чорт, моторошні місця з привидами – це банально, але працює).

– За головного героя, незважаючи на його характер, переживаєш.

– Ближче до кінця стало трохи нудно. На мою думку, затягнули, хоч явно хотіли налякати й «підсилити напругу». Та й якщо в першій половині скримери та «жахливі» моменти лякали, то ближче к фіналу це почало скоріше втомлювати, оскільки їх стало занадто багато.

– «Фінт вухами» здивував, але сама історія вийшла простенькою (фанати детективів і ті, хто налаштувався на «1408» – мимо).

– Розчарувало, що сюжетну лінію з батьками героя-письменника не розвинули. Я очікувала, що це буде «рушниця, яка вистрілить».

– Фінал теж звичайний, але єдине, що його трохи врятувало, – це коридорний. Актор Вілл О'Коннелл непогано «витягував» фільм.

– Переглядати ще раз навряд чи хтось буде, все ж найбільше тримає біля екрану загадка «містичної кімнати».

Загалом, «Гокум» залишив все ж приємне враження і без негативного осаду. З огляду на те, що: «Обсесія» викликала роздратування (мій відгук), а під час перегляду першої частини «Backrooms» хотілося заснути (хоч потім фільм дійсно вирівнявся) – це вже «перемога» для 2026 року. На жаль, кажу це без іронії.

Вас також можуть зацікавити наші добірки:

• «ТОП серіалів про дивні готелі» – найкращі містичні історії.

• «ТОП-8 нетипових фільмів жахів 2025–2026 років» – ця добірка підійде більше, ніж «Гокум», якщо ви, навпаки, втомилися від класики.

• Відгук на «Мумію Лі Кроніна» 2026 року – мене цей фільм жахів розчарував, але не всі з цим згодні, і в чомусь він теж виявився найближчим до «класики».