Відгук на аніме «Первородний гріх Такопі» (2025 рік): дивитися чи ні?

Одним з найрейтинговіших аніме осені 2025 року став «Первородний гріх Такопі». Обіцяли щось похмуре, психологічне, але при цьому з шалено милим прибульцем, чиєму оптимізму можна тільки позаздрити. Ще й всього 6 серій і повністю закінчений сюжет. Такий розклад мене надихнув і я, звичайно ж, кинулася дивитися. Подивилася і що скажу: це найпохмуріше і найдепресивніше аніме, яке я бачила, і людям у депресії його дивитися не можна (творці, до речі, перед кожною серією про це попереджають, і не відмахуйтеся скептично, як зробила я). Але! Тайтл дивиться на одному диханні і я його все ж раджу. Про плюси і мінуси «Первородного гріха Такопі» без спойлерів – нижче.

Сюжет

Оптимістичний прибулець з планети, де взагалі не знають про будь-які види насильства і грубості, відправляється з місією на інші планети, щоб ділитися щастям. І заносить його на Землю, де він зустрічає вкрай сумну школярку. Він не зовсім розуміє, чому вона засмучена, але дуже хоче допомогти (тим більше у нього купа смішних диво-пристроїв). Та тільки щось його допомога робить все гірше і гірше, а він сам дізнається, що таке жорстокість...

Загальні враження про аніме «Первородний гріх Такопі» 2025

Аніме спочатку не виглядає таким вже похмурим, а навпаки показує донезмоги мультяшного і смішного прибульця і можна навіть подумати, що в описі і коментарях помилка: «З чого в депресії таке дивитися не можна?». Але вже з середини першої серії починається треш – тут вам і жорстокий булінг, і суїцид, і депресія, і побиття. Але це квіточки, з кожною серією все стає ще більш безпросвітним, так що ти дивишся в шоці і з обтяжливою впевненістю, що нічим хорошим історія ні для кого не закінчиться.

Аніме зосереджене на темі жорстоких батьків і як це впливає на дітей. Тема булінгу теж є, але вона відійшла на другий план.

Тут по суті три історії пов'язаних між собою дітей-однокласників, кожен з яких проходить пекло в своїй родині (і психіка у всіх трьох зламана начисто). При цьому аніме дійсно дуже психологічне і цікаве – воно максимально показує, що жертва викликає щире співчуття в один момент, а потім показує іншу свою сторону «агресора» і ось ти вже сам у змішаних почуттях і засуджуєш, і розумієш, і не розумієш. При цьому той, хто був агресором, що викликав максимальну антипатію, раптово показується в ролі жертви і вже він викликає співчуття і симпатію. Як прибульцю буде важко все це усвідомити, так і глядачам, але це і цікаво.

Як сказав прибулець: «Не розумію, вона ж була такою доброю і хорошою, але як при цьому може бути такою жорстокою».

Так, один з плюсів аніме – прибулець. По-перше, він розбавляє всю цю безпросвітну похмурість своєю мультяшністю та оптимізмом і створює контраст (а то аніме стало б занадто одноманітно-похмурим), а по-друге, показує нестандартний погляд на ситуацію. Він дійсно абсолютно не знає, що живі істоти бувають злими, можуть ображати один одного, битися і так далі, так що сценаристи відкрили йому цілий новий всесвіт (краще б не відкривали, звичайно). Але його коментарі і думки змушують сумно посміхнутися і подумати, чому ж ми, люди, не можемо бути такими, як ці прибульці.

Щодо мінусів уточню: відсутність моралі та навіть істотного «зростання» персонажів, для мене особисто, не є недоліком. Але це на любителя. Розумію, що деякі можуть задатися питанням: «А навіщо нам це показали? І в чому досягнення (хоч би внутрішні) персонажів в кінці?» Але цей стиль подачі мені близький – іноді потрібно просто подивитися, як буває і до чого це призводить, заодно щоб краще розуміти людей, які скачуть у трикутнику Карпмана. І фінал (без спойлерів) мені сподобався і виглядає логічно, але визнаю, що можна було зробити більш гучний останній акорд. А декому може кінець здатися навіть нелогічним і перебільшеним.

Пс: чимось в цілому «Первородний гріх Такопі» нагадав «Ангельські ритми», але набагато похмуріше, реалістичніше і жорстокіше