Рецензія на фільм «Правило Дженні Пен»: чи варто дивитися?

Новозеландський психологічний трилер 🔪😱, прем'єра якого у США відбулася у березні 2025 року, зібрав різноманітні відгуки: від захоплених, де його називали одним із найстрашніших і найнапруженіших фільмів останніх років, до розчарованих через деяку монотонність стрічки. Рейтинг «Правила Дженні Пен» на сайті Rotten Tomatoes становить 72%, що доволі хороший показник для горору. То чи це «класика жахів», обов'язкова до перегляду, як назвали стрічку у Firstshowing, чи пересічний трилер? Будемо розбиратися.

Сюжет

Авторитарний суддя, відомий завдяки своїм жорстким вердиктам і виступам перед публікої, через інсульт потрапляє до будинку для літніх людей. Тимчасовий захід, як він вважає, поки не відновить здоров'я, але фізичні наслідки хвороби виявляються не єдиним, про що йому варто хвилюватися. Адже у комплексі, де він опинився, панує нездорова атмосфера, а все через одного постояльця, який тримає в страху всіх пенсіонерів і проявляє явні садистські нахили.

Сильні риси стрічки

✅ Цей фільм нестандартний горор та трилер, адже лякає він не скрімерами та навіть не головним антагоністом з явними садистськими нахилами. Страх нагнітається через літніх героїв, які поступово втрачають контроль як над тілом, так і розумом. І ось вже вольовий суддя, який звик блищати перед публікою, не може запам'ятати і повторити 3 слова і встати з інвалідного крісла, не кажучи вже про те, щоб повноцінно захистити себе від знущань. Страх нагнітається через байдужість і недбале ставлення персоналу, який на перший погляд милий, але поступово розумієш, що не ставиться серйозно до жодної скарги постояльців (адже що взяти з людей похилого віку, які втрачають розум?). І, до речі, у цьому закладі коїться повне свавілля😡 І це справді тема, яка рідко висвітлюється у фільмах.

✅ Це фільм-протистояння з двома шикарними акторами – Джеффрі Рашем у ролі судді та Джоном Літгоу, який грає постояльця-психопата. Саме їхня акторська гра отримала найбільшу кількість позитивних відгуків.

✅ Розкриття важливих тем: від страху перед старістю та неміччю до недбальства та беззаконня, що може відбуватися в будинках для літніх людей, де контингент максимально беззахисний.

Що може не сподобатися?

⛔️ Це більше драма, ніж фільм жахів чи навіть трилер. Незважаючи на доволі моторошну ляльку в антагоніста та неприємні сцени, фільм радше викликає смуток і залишає важкий осад, аніж по-справжньому лякає фанатів хорорів.

⛔️ Сюжет розвивається повільно, фанатам динамічних фільмів цей може здатися нудним. І навіть не зважаючи на шикарну гру головних акторів, іноді може виникнути бажання натиснути на перемотування. Хоч фільм не дуже довгий – 1 година 44 хвилини

⛔️ Несподіваних поворотів сюжету, по суті, немає і кінцівка, особливо якщо ви фанат трилерів і детективів, навряд чи вас здивує. 

На які фільми схожий «Правило Дженні Пен»?

Цей фільм можна рекомендувати, якщо вам сподобалися:

• «Батько» (The Father, 2020), оскільки в ньому також порушується тема старості та втрати контролю над розумом;
• «Пролітаючи над гніздом зозулі» (One Flew Over the Cuckoo's Nest, 1975) завдяки замкненому простору, протистоянню героїв та ілюстрації психологічного придушення і руйнування особистості;
• «Мізері» (Misery, 1990), оскільки вони перегукуються камерністю і відчуттям наростаючої безвиході для головного героя.

Цікаві факти

📚 Фільм було знято за однойменною розповіддю Оуена Маршала. Сам автор знявся в ролі статиста в залі суду в одній із перших сцен фільму

🎬 Цей фільм зіграв важливу роль у новозеландському кінематографі, адже завдяки зірковому акторському складу (Джеффрі Раш - лауреат "Оскара", а Джон Літгоу неодноразово номінувався і виграв "Еммі") зміг вийти на міжнародний рівень

🎎 Одне з трактувань фільму – все не варто сприймати буквально, а це більше алегорія. Наприклад, лялька антагоніста Дженні Пен (чиє ім'я так і не було пояснене), може бути символом, що уособлює внутрішню провину героя, і тоді знущання, показані у трилері, скоріше слугують актом самопокарання.

Висновок: дивитися чи ні?

Якщо ви чекаєте екшену і горору, після якого захочеться спати тільки з увімкненим світлом, то «Правило Дженні Пен» – не найкраща рекомендація. Якщо ж вам хочеться подивитися драму і вам подобаються важкі історії про несправедливість, соціальні проблеми та потужне насамперед психологічне протистояння двох героїв, то цей трилер стане гарним вибором.