Відгук на «Паща диявола» (The Devil's Mouth) 2026 року: дивитися чи ні? (НІ!)

«Паща диявола» 2026 року – це (офіційно) найгірший фільм про акул, який я бачила. Антирекорди б’ють усі: герої, які навіть для молодіжного фільму жахів вражають дурними рішеннями; сценаристи – та хоч початківця-фрідайвера для консультації візьміть… Акула… фіг з вами, акула-маніяк, звичайно, але вона хоч виграє за інтелектом і досить «красиво» зроблена.

Як ви зрозуміли, я в такому «захопленні», що ставлю фільму 4/10, причому:

• 2 бали – за акулу (страшна «красуня» з зубами);

• 2 бали – за красиві підводні печери.

І, так-так, я врахувала, що це «молодіжний горор», і не очікувала нічого надзвичайного. IMDB – 4,9 (явно солідарний).

Але я все-таки додивилася ЦЕ, тож нижче – докладні «плевки отрутою»… ой, тобто аналіз того, чому цей фільм = катастрофа. Читайте розділ «мінуси», щоб оцінити масштаб.

Загальні враження від фільму жахів «Паща диявола» 2026 року

Про що фільм: група друзів-туристів вирушає в Таїланді на екскурсію до затоплених печер. Все дуже красиво, але в один момент дайвер, який їх супроводжує, зникає… і незабаром вони розуміють, що тут не самі: у прісні води печер запливла бичача акула.

– Герої б’ють рекорди з дурісті нон-стоп.

Вони застрягли в ТУРИСТИЧНІЙ печері, про їхній відплив знають люди, навколо – тонна ПРЕСНОЇ води (від спраги не помруть), є безпечне місце на каменях, де акула не дістане… Що робити? Плисти в пащу акулі, «звичайно ж!». Сценаристи намагалися «відмазатися», що через свято не одразу почнуть їх шукати, ну гаразд, добу, а то й 3 – все одно просидіти змогли б. Але не ці «герої», їм треба було терміново (незрозуміло навіщо) плисти.

У них є легкопоранені (= кров). Залишити їх з кимось, раз решта вирішила плисти, щоб не дратувати акулу? НІ! Обов’язково треба померт… тобто триматися разом.

Вихід за два метри, і можна покликати на допомогу? Ну, раз одна дівчина впала у воду до акули, то всі мають кинутися за нею. Ой, кому потрібна ця допомога? Вмира… тобто триматися треба разом, навіть якщо в пащі акули.

Досвідчений гід, вже знаючи, що тут акула, і бачачи її… вирішує максимально розбурхувати воду, істерити й привертати увагу (навіщо намагатися завмерти, притиснутися до каменів, так не дай Боже акула б попливла повз, а досвідчених гідів же вчать, як на 100% спровокувати).

Про всілякі з’ясування стосунків і сварки в найневідповідніший момент я вже мовчу. Ви у воді, поруч акула, давайте з’ясуємо, хто кому друг.

– Реалізм 0%.

Герої, на думку сценаристів, мабуть, професійні фрідайвери (нам, глядачам, просто забули сказати), і вони пірнають як професіонали, затримують дихання хтозна-скільки (ще й в умовах паніки) та постійно впевнено пливуть в умовах майже нульової видимості.

Герої примудряються ще й покричати під водою (повітря не закінчується, і вони зовсім не задихаються) і, так-так, потім продовжують плисти під водою туди, куди треба. Вони іноді навіть розмовляють.

Зламана рука = дрібниці, на неї ж можна, в принципі, спиратися й жваво просуватися далі, просто для вигляду іноді зручніше її по-іншому тримаючи.

– З акули зробили справжнього маніяка. Так-так, це стандарт для таких фільмів, але цього разу переборщили навіть тут: до середини фільму вона б уже так наїлася, що можна було б літрами кров виливати, а їй було б байдуже. А вона ще й не все зʼїдала (хоч би правдоподібно надзвичайно зголоднілою її зробили б).

– Фінал «шикарний» у всьому. Я не буду розкривати сюжет, але «вихід» із ситуації та те, як усе показали, правдоподібний… е-е… на 1%.

Але більше вразила реакція «того, хто вижив»/«тих, хто вижив» (не розкриватиму, скільки їх і хто): ну можна хоч трохи менше радіти й скромніше посміхатися, коли загинула купа людей?

– Сюжет простий: є акула, яка вбиває одного за одним, і герої, які намагаються вибратися. Але на тлі всього цього «кошмару» від сценаристів, це навіть незручно записувати в мінуси.

– Ідеальний макіяж головної героїні витримає все. Міцніші за нього лише її абсолютно залізні нерви (а може, вона просто ненавиділа всіх друзів?).

Гаразд, спробую сказати кілька добрих слів заради об’єктивності.

– Красиві затоплені печери + гроти під водою мені сподобалися + сцена зі світящимся планктоном взагалі краса.

– Один поворот сюжету (навіть два) ближче до кінця навіть трохи здивували. Правда, сценаристи явно розраховували на ефект «безнадії» у глядача, а у мене було «ну, у таких дурнів це й не дивно».

– Акула досить страшна і «красиво зроблена». Правда, переборщили з її маніакальними схильностями, і вбиває вона іноді скоріше абсурдно-смішно.

Фух, я думала, що пологи під водою за три хвилини у фільмі «Лютий напад» стануть «найпам’ятнішою дурістю» від сценаристів у фільмах про акул, але, на жаль, «Паща диявола» у негативному сенсі запам’яталася ще сильніше.

Якщо ви шукаєте щось про акул і підводних монстрів, то вас може зацікавити:

• Відгук на «Голодна паща» 2026 року – не шедевр, але все пізнається в порівнянні. Краще вже про бегемота подивіться.

• «8 нових фільмів про акул і морських монстрів» – тут усі гучні новинки 2025 і 2026 років.

• Рецензія на «Лютий напад» 2026 року – це той фільм, де пологи відбуваються під водою, але все ж у нього є свої позитивні нюанси.