Відгук на «Небезпечний курорт» («The Last Resort»/«Paradis») 2026: Це НЕ трилер
17.07.2026 о 14:18
2
101
«Небезпечний курорт» – це фільм, який змушує глядача почуватися цинічною й підозрілою сволото… поганою людиною. А відчуття провини чекайте нон-стоп (причому навіть незрозуміло, чи воно обґрунтоване, чи ні). Але головний «баг»: фільм рекламували як трилер, а ми отримали:
драму про біженців;
несправедливість у світі;
необґрунтовану (?) провину за те, що тобі пощастило трохи більше, ніж іншим
Про що фільм «Небезпечний курорт»? Це фільм режисерки Марії Сьодаль (Maria Sødahl), і за сюжетом на нас чекає європейська родина, яка вирушила на відпочинок до іспанського готелю. Один момент – і вони збивають людину: на щастя, рана незначна, але… постраждалий тут афганський біженець. Наступного дня він знову з’являється на порозі, і поступово дедалі більше «затягує» героїв у світ тих, хто втік від репресій і бідності. Герої хочуть допомогти, але чи варто? І чи варто взагалі вірити всьому?
Чесно кажучи, я НЕ скажу, що фільм поганий. Погані фільми емоційно не «виносять» (постійні коливання між підозрами та почуттям провини гарантовані), та й інтрига тут тримає добре. АЛЕ! Це не трилер, а драма. А я, як і багато хто, чекала на трилер. У підсумку, чому 6,5/10 (справа не тільки в очікуваннях/реальності) — читайте в розділах «мінуси» та «плюси».
Загальні враження від фільму «Небезпечний курорт» 2026 року
Люди часто замислюються над ціною надмірної довірливості: від реальних наслідків (на кшталт того, що потрапиш до шахраїв/тебе вб’ють) до «статусу» «довірливого дурня». Але забувають, що й недовіра теж має свою ціну для всіх.
І ні, я не спойлерю не натякаю, чи варто вірити постраждалому біженцю (адже це головна інтрига). Тут ВЕСЬ фільм постійно підкидає сцени з різними героями, де потрібно приймати рішення: довіряти чи ні. Відповіді можуть бути різними.
– Професійна «гра» з емоціями глядача: провина + підозри + провина + підозри + смуток + роздратування + провина… Ааа, ну ви зрозуміли, повний мікс, хоч і важкий.
– Провокує багато думок.
Не довіряти незнайомцям (особливо в дивних обставинах) = норма й інстинкт самозбереження? Чи це взагалі НЕ норма і з нами щось не так, але ми так виправдовуємо себе, забуваючи про ціну і людяність?
Чи варто відчувати провину й чи несеш ти відповідальність, як ця європейська родина, за те, що тобі пощастило більше? Вони не винні у війнах, не винні в тому, що в їхній країні високі зарплати і вони можуть дозволити собі відпочинок, а такий самий вчитель з Афганістану – на межі життя і смерті, а діти з Африки без води/їжі перетинають океан заради мінімальної безпеки. Але… чи несуть?
– У фільмі порушується тема расизму та проблем/ставлення місцевих жителів до біженців. Причому іноді расизм є явним, а іноді герой (або глядач) може бути на 100% упевнений, що він точно НЕ расист, але фільм ставить це під сумнів.
– Інтрига: довіряти чи не довіряти потерпілому тримає в напрузі аж до фіналу (ну, це єдине, що все-таки можна віднести до жанру «трилер»).
– Багато емоційно важких і тому сцен, що запамʼятовуються.
Тим, хто вже подивився або подивиться, мене навіть не сцени порятунку/нападу на біженців найбільше «вразили». А сцена з хлопчиком, який попросив зателефонувати. Уже третю добу не можу забути, хоч сама дія звичайна, але думки/емоції, які вона викликає…
– Технічно трилерна інтрига є: афганський біженець може виявитися як гарною людиною, якій немає до кого звернутися, так і шахраєм, і навіть маніяком, АЛЕ! Все тоне в драмі біженців. Це драма + драма + драма.
– Може виникнути враження, що це «тренд» (біженці, расизм) і що глядачеві нав’язують дуже чіткий та однозначний висновок.
Бракує «відтінків» і підходу «вирішуйте, що думати, загалом самі». Сценаристи дають однозначні відповіді, спрощуючи історію, хоча вона могла б бути «глибшою».
– Є легкий ефект надмірної драматизації та тиску на глядача: все максимально похмуро, а сцен, що «вибивають сльози», багато, тож навіть виникає підозра, чи не перебільшують автори.
Загалом, від фільму залишиться тривалий і важкий осад, і він може «вдарити» по травмах (нам, українцям, під різними кутами це теж актуально). А може просто викликати роздратування, адже обіцяли ж трилер і не попередили, що це буде «подумайте про несправедливість світу, чи не расисти ми всі і про ступінь відповідальності». Але… режисерська робота та гра з емоціями/думками глядача все ж роблять його цікавим кіно.
