Відгук на «Граф Дракула: Історія Кохання» 2025 року: А де кохання?

Нова екранізація «Дракули» у 2025 році не могла не привернути уваги: тут і історія культова, і режисер Люк Бессон, та й тема вампірів знову набирає обертів після «Грішників» і перезйомки «Інтерв'ю з вампіром» у вигляді серіалу. Але відгуки показують, що фільм розділив глядачів на 2 табори: одні вихваляють і гру акторів, і божевільну історію кохання, інші плюються і ледве додивляються. І... я в другому таборі. Коротко – відчуття, що Люк Бессон дуже хотів скопіювати стиль Гільєрмо дель Торо і видати щось у стилі «Лабіринту Фавна», але вийшла швидше пародія. Та й внутрішній романтик щось мій виявився не вражений. Але давайте докладніше (без спойлерів) про мінуси і все-таки плюси.

Сюжет

Влад Цепеш відрікся від Бога, який дозволив його коханій померти, чим накликав на себе прокляття. Неможливість померти, жага крові і... життя без кохання, яке стало для нього порожнім. Але в нього залишилася і надія - «найчистішим душам» властиво перероджуватися. І ось у ХІХ столітті в Лондоні він знову зустрічає Міну.

Чому «Дракула» 2025 року отримав негативні коментарі?

Перше – «А хто взагалі ЦА фільму і який жанр?». Це запитання не перестаючи крутилося в голові з перших же 10 хвилин фільму і так до фіналу знайти відповідь не змогла (просто, може, я не ЦА і тому така критична?). Ну поміркуйте самі:

• Це фільм для дорослої аудиторії? Якщо так, то навіщо таке перебільшення і пафос як у казці, що в діалогах, що в подачі, що в антуражі? (І ні, справа не в жанрі фентезі, він може бути далеко не дитячим).

• Для дітей? Тоді щось сюжет надто вже тоне в темі любові та віри.

Поєднувати реальність і навіть трохи перебільшене фентезі з духом похмурої казки чудово вийшло у Гільєрмо дель Торо, але щось не у Люка Бессона. Я дивилася немов казку/притчу для дітей за подачею, але на занадто дорослі теми.

Це горор? Та начебто ні, страшних моментів майже немає. Серйозний фільм? Ок, але навіщо тоді періодично недоречні і прямо сучасні за духом жарти, що ламають атмосферу? Це просто красива історія кохання в містичному антуражі? Ок, хоч доречність пафосу і карикатурності, як і раніше, під сумнівом, та й до кохання у мене питання.

Власне, другий мінус – нульова «хімія». Судячи з коментарів (так, вирішила почитати перед написанням відгуку і була здивована) багато хто зі мною не погодиться, і ті, кому сподобався фільм, якраз вихваляють саме історію кохання. Але ось мені пройнятися було складно. Між героями ніякого тяжіння, та й хоч Дракула тут постійно говорить про кохання (цій темі і переживанням приділено навіть більше часу, ніж в інших екранізаціях), але кохання взагалі не відчувається – дивлюся на актора і просто «не вірю». Може, річ у пафосних і перебільшених діалогах, може, у грі акторів, але слова є, вчинки начебто теж є, а... порожньо.

Третє – дивитися було нуднувато. Сюжет знайомий, але це не проблема для багатьох ремейків, тут же не відчувалося напруги, не було особливих сюжетних поворотів, та й співпереживання ніхто з героїв викликати не зміг. Той випадок, коли, на жаль, було зовсім байдуже, чим закінчиться і хто виживе/помре.

Ну і цей мінус суто суб'єктивний. Але... Калеба Джонса загалом не виходило сприймати як правдоподібного Дракулу. Так, каюсь, типаж взагалі не мій, але річ і в характері. Чи може вампір, який прожив стільки років, залишитися божевільним романтиком? Звичайно. Але століття за плечима народжують силу та більшу твердість характеру. А тут весь фільм не відпускало відчуття, що Дракулі щось років 16-18... Не знаю, якийсь надто м'який усередині і «хлопчик», а не чоловік за суб'єктивними відчуттями.

Чим усе ж таки може сподобатися «Дракула: Історія кохання» 2025 року?

• Антураж і костюми часто дуже навіть яскраві й зачаровують. «Картинка» у фільму в багатьох моментах вдала і, думаю, в кінотеатрі навіть ще більше вразить. Та взагалі атмосфера у фільму є.

• Акцент на коханні сценаристи і справді зробили максимальний, тоді як у багатьох інших екранізаціях уперед виходили часто інші жанри. Просто реалізація, як для мене, підкачала, але сама задумка і посил цікаві. Кінцівка багатьох розчарувала і можна сперечатися, наскільки взагалі правильно і з погляду кохання так чинити, АЛЕ це в будь-якому разі знову акцент на почуттях, нехай і в спірному розумінні героя.

• Тема Бога і причини/суті прокляття теж тут подана добре, і сценарист не відступає і веде цю лінію до фіналу.

• Відсилання до інших фільмів цікаві. І «Ван Гелсінга» трохи згадали, і «Парфумера». Досить органічно виглядало.

Що подивитися схоже на «Дракула: Історія кохання» 2025?

З огляду на кількість екранізацій історії Дракули, вибір тут величезний, але особливо хочеться виділити:

• «Дракула» (1992 року) – історія Дракули з культовим акторським складом і, так, затьмарити Генрі Олдмана складно, може, це ще одна з причин, чому Калеба Джонса було складно прийняти.

• «Дракула» (серіал 2013-2014 рік) – на жаль, лише 1 сезон, але це дуже нестандартна інтерпретація роману з Дракулою генієм-підприємцем. І тут, до речі, зовні типаж актора в чомусь теж не брутальний, але сприймається по-іншому, і хімія з Міною у нього відчувається.