Секти, музика і Джон Малкович: рецензія на трилер «Опус»

Один із трилерів 2025 року, на який покладалося чимало надій, – це «Опус». Тема сект не втрачає популярності у фанатів, а тут ще обіцяли і сатиру, і топ-фінал, а, на довершення, головні ролі віддали Джону Малковичу, який не потребує представлень, та Айо Едебірі, що прославилася завдяки ролі в серіалі «Ведмідь». Але підсумком стали змішані відгуки🤷‍♀️ Так варто дивитися чи ні, і чим порадує, а чим розчарує стрічка? Будемо розбиратися.

Сюжет

Альфред Моретті – не просто музикант, а справжній ідол, ось тільки одного разу він таємниче зникає і повертається лише через 30 років, але не просто так, а з новим альбомом. І все починається із запрошення на закрите прослуховування: він покликав чимало популярних людей... і не особливо відому журналістку Аріель. Але тільки-но в ізольованому особняку швидко почали відбуватися дивні речі.

Сильні риси стрічки

✅ Гру Джона Малковича відзначили майже всі критики – і цілком заслужено. Образ ексцентричного й шалено харизматичного музиканта, здатного повести за собою натовп, йому вдався на славу. Часта зміна костюмів, яскраві виступи – усе на своєму місці.

✅ Задум фільму – цілком собі і в тренді, і з натяком на новизну, і зі згадкою класики. Секти з харизматичним лідером – це все ж таки нестаріюча класика, що залишає простір для фантазій, сатира на журналістів і людей шоу-бізнесу – теж не втрачає актуальності, а в жанрів горора та трилера завжди знайдуться фанати. Але якщо задумці можна дати авансом майже максимальну оцінку, то з реалізацією виявилося не все так однозначно.

✅ Авторська музика. Ну який може бути фільм про культового музиканта без вражаючого аудіо-супроводу? І треки у поп-ідола справді гарні.

✅ Фінт вухами наприкінці – є. Може, не такий вже вражаючий, бо розігрівали аудиторію обіцянкою «топ несподіваних фіналів», але все ж таки не можна не визнати, що цікавий і не найочікуваніший злам сюжету справді є.

Що не так із фільмом?

❌ «Горор, але не горор, психологізм, але не психологізм, сатира, але не сатира». Відчуття, що режисер і сценаристи погналися за всіма зайцями одразу, але не дотиснули жодного напрямку. Секта + ізольований маєток – створити атмосферу наростаючого напруження мало бути простіше простого, але ось минула половина фільму, а лише героїня підозрює щось недобре (і то, за відчуттями, бо актриса знає сценарій😅), а глядач радше позіхає. На сам горор прийшлося хвилин 15 від сили. Ок, а як же психологізм, сатира та філософія секти? Сатирі приділено в сумі теж хвилин 15👌 А все більше нагадує шоу, хоч і справді класне, поп-ідола. А філософію секти і зовсім розкрито кількома реченнями. У принципі, їхня ідеологія досить нова, але чи правдоподібна вона і чи зачіпає – питання спірне.

❌ «Нудно, нудно… і кінець». Якщо чесно, все розвивалося вкрай повільно, а потім раптово полетіло шкереберть. «Повільно» – не завжди погано, якщо є атмосфера, але «Опус», на жаль, якраз не зміг занурити більшість глядачів у таємничу і моторошну атмосферу життя секти.

❌ Джон Малкович і Айо Едебірі отримали гідних і цікавих персонажів і відіграли їх добре, а от іншим акторам не так пощастило. Запам'ятати, хто є хто, вдавалося насилу, тож про суттєве співчуття, коли почалася трилерно-горорна частина, говорити не доводиться.

 ❌ «А чи було щось нове?». Ну, філософія секти, може, не найбанальніша, і якби її розкрити, то цього мінуса у фільму, можливо, й не було б. Але з іншого боку – у цього фільму є набагато сильніші конкуренти, наприклад, «Меню» або «Менді». «Опус» же залишив швидше відчуття вторинності.

На що схожий фільм «Опус»?

🍔 «Меню» (2022 року): ізоляція, вбивства, помста, сатира і глузування над елітою і творчим світом – ці теми перегукуються в обох фільмах, тільки в «Опусі» був зроблений акцент на музичній, і журналістській сферах

🌼 «Сонцестояння» (2019 рік): секти, вбивства і герої, які намагаються врятуватися

😱 «Геть» (2017 рік): герой, який опинився, вочевидь, у небезпечному і дивному середовищі, критика суспільства, жанр психологічного горору

Цікаві факти про фільм

🎭 Джон Малкович особисто брав участь у створенні образу свого персонажа. Може, завдяки цьому він вийшов таким живим і харизматичним + максимально притягував увагу протягом усього фільму

🎶 Хіти для поп-ідола створив Nile Rodgers. Деякі пісні фанати потім активно шукали в мережі, думаючи, що це реальні топ-пісні з чартів

🧘 Під час зйомок багатьох ритуалів акторам давали свободу волі й дозволяли вжитися в ролі та влаштовувати навіть легкий експромт (у межах загального сценарію, звісно😁)

Так дивитися чи ні?

Складне питання🤷‍♀️ Фільм вийшов радше прохідним, але при цьому не без цікавих сцен. Заради витівок Джона Малковича глянути варто, заради відчуття жаху і напруги – навряд чи. При цьому, хоч сценаристи непробачно мало приділили уваги філософії секти, але задум був непоганий, і як глядач після фільму ви цілком можете провести кілька годин за роздумами на цю тему 😁 Ну і моменти сатири часом теж були непогані. Якщо не очікувати надто багато, то стрічка може залишити непогані враження. Головне – не готуйтеся до екшену.