Ікло (2009)

Що сподобалося Оригінальність. Такого фільму ви навряд чи побачите багато. Лантімос бере абсолютно абсурдну ситуацію і подає її максимально серйозно. Психологія. «Ікло» фактично показує, що можна зробити з людиною, якщо повністю контролювати її інформаційне поле, освіту та сприйняття світу. Атмосфера. Фільм холодний, незатишний і дуже дивний. Тут майже немає звичної емоційності, що робить ситуацію ще більш моторошною. Актори. Усі грають дуже стримано. Саме ця байдужість персонажів до абсурдних речей робить багато сцен ще більш шокуючими. Що може не сподобатися Це дуже повільне кіно. Тут практично немає екшену, традиційної драматургії чи моментів, які пояснюють усе глядачеві. Деякі сцени спеціально зроблені неприємними та провокаційними. Є сексуальний контент, насильство й дуже чорний гумор. І головне — фільм не дає простих відповідей. Якщо ви хочете зрозумілого сюжету з нормальним початком, розвитком і завершенням, «Ікло» може сильно роздратувати. У чому сенс? На мою думку, головна тема фільму — контроль. Батьки фактично створили для дітей маленьку тоталітарну державу. Вони контролюють слова, знання, сексуальність, страхи та навіть те, що діти вважають нормальним. Найцікавіше, що діти не знають, що живуть у брехні. Для них їхній викривлений світ — єдина реальність. Чи варто дивитися? Так, якщо любите незвичайне авторське кіно. Але це точно не фільм для вечора, коли хочеться просто розслабитися. «Ікло» потрібно дивитися уважно й бути готовим до абсурду, жорстокості та дуже дивного гумору. Якщо вам подобається стиль Йоргоса Лантімоса, фільм однозначно вартий уваги. Якщо ж ви очікуєте звичайну драму або трилер — можете залишитися дуже розчарованими.

Типовий артхаус у стилі режисера. Особисто мені фільм так і не став зрозумілим, а багато сцен більше схожі на якесь збочення заради шоку. Точно не моє кіно.