1975 · Пригоди
IMDb 8.6
Драма
Про фільм
| Рік виробництва | 1975 рік |
|---|---|
| Країна | США |
| Гасло | «Якщо він божевільний, тоді хто ти?» |
| Режисер | Мілош Форман, Irby Smith, Natalie Drache |
| Сценарій | Кен Кізі, Lawrence Hauben |
| Продюсер | Майкл Дуглас, Сол Зенц |
| Оператор | Роберт С. Томас, Гаскелл Векслер |
| Бюджет | 3 000 000 $ |
| Збори у світі | 108 981 275 $ |
| Вік |
18+
|
| Рейтинг MPAA | R |
| Час | 2 г 15 хв |
| Прем’єра у світі | 19 листопада 1975 |
| Прем’єра в Україні | 10 червня 2021 |
| Озвучування | Є українська озвучка 🇺🇦 |
Блискуча екранізація блискучого роману Кена Кізі. Окремий випадок, коли кіноверсія зроблена настільки геніально, що практично відривається від оригіналу і живе власним життям. Хуліганський МакМерфі потрапляє в божевільню і підбиває пацієнтів повстати проти тиранії старшої медсестри . Перемога людського духу над несвободою. Безумовний нестаріючий шедевр і віха в історії кінематографа.
Враження глядачів
Про враження Враження показують, які емоції викликає фільм або серіал у глядачів. Оберіть одну емоцію, яка найбільше відповідає вашим враженням.
👍 Сподобався
75%
❤️ Захоплює
25%
Яке враження залишив у вас цей фільм?
Захоплює
Сподобався
Зворушливо
Так собі
Сумно
Смішно
Напружено
Враження глядачів
Про враження Враження показують, які емоції викликає фільм або серіал у глядачів. Оберіть одну емоцію, яка найбільше відповідає вашим враженням.
👍
Сподобався
75%
❤️
Захоплює
25%
Ваше враження?
🌟 4
CinemaCritic
2 місяці тому
🧠
Кіноексперт
«Пролітаючи над гніздом зозулі» (One Flew Over the Cuckoo's Nest, 1975) Мілоша Формана — це один із тих фільмів, які важко забути. Потужна, гірка й надзвичайно людяна драма про свободу, контроль і боротьбу особистості проти системи.
У центрі історії — Рендл Патрік Макмерфі, якого грає Джек Ніколсон. Він потрапляє до психіатричної лікарні, сподіваючись уникнути тюремного ув'язнення. Спочатку Макмерфі сприймає лікарню як місце, де можна жити легше, але дуже швидко розуміє, що тут діють жорсткі правила.
Головним противником Макмерфі стає медсестра Ретчед — холодна, спокійна й абсолютно беземоційна жінка, яка контролює пацієнтів не криками, а правилами, дисципліною та психологічним тиском. Луїза Флетчер зіграла її фантастично: вона страшна саме тому, що практично ніколи не втрачає спокою.
Джек Ніколсон — головна причина дивитися цей фільм. Макмерфі нахабний, веселий, егоїстичний і далеко не ідеальний, але саме він повертає іншим пацієнтам відчуття, що вони все ще люди. Він вчить їх сміятися, сперечатися, мріяти й чинити опір.
Особливо сильна тема фільму — що таке свобода. Макмерфі не просто бореться з правилами лікарні. Він бореться за право людини залишатися собою, навіть якщо система переконує її, що вона ні на що не здатна.
Але фільм не робить Макмерфі бездоганним героєм. Він сам створює проблеми й іноді поводиться безвідповідально. Саме тому його образ виглядає живим, а не казковим.
Фінал — один із найболючіших у класичному кіно. Без спойлерів: це дуже сильне завершення, яке показує ціну боротьби проти системи, але водночас залишає промінь надії.
Єдиний мінус — сьогоднішньому глядачеві фільм може здатися дещо повільним. Але його атмосфера, акторська гра та психологічна глибина повністю компенсують темп.
Вердикт: «Пролітаючи над гніздом зозулі» — великий фільм про свободу, людську гідність і силу духу.
Це кіно не просто розважає — воно змушує задуматися, де закінчується турбота і починається контроль, і наскільки легко систему зробити важливішою за саму людину.
🌟 8
NikolayGordienko
6 місяців тому
🧠
Кіноексперт
Универсальная притча о тотальной несвободе человека перед лицом систем, будь то государство, институт или собственный страх. Это экзистенциальное исследование того, что значит быть свободным — и какова цена этого выбора. Но, скорее всего, именно невероятный по своей мощи катарсический финал делает эту картину великой. «Вождь», «немой» великан, обретает голос и силу, убивая МакМёрфи из сострадания. Его жест — освобождение: он даёт другу уйти, не став овощем. Разбитый фонтан и бегство в лес — победа, за которую заплачено самой высокой ценой. МакМёрфи проиграл как индивид, но выиграл как символ: он заразил других жаждой жизни. Это мгновение — утверждение: свобода не умирает, даже когда умирает свободный. МакМёрфи остаётся в каждом, кто решился выйти из клетки.
Найкращі тайтли