Зелена миля (1999)

«У Судний день, коли я постану перед Богом, і Він запитає мене, чому я вбив одне з Його справжніх чудес… що я скажу? Що це була моя робота?» Перед тим, як написати це рев’ю, я готувався, що написати, бо це не якийсь попкорнутий підпивасний бойовик Marvel чи DC, чи бойовики з Джейсоном Стейтеном, чи мільярдна частина "Форсажу" та інший шлак, який зараз показують в кіно. Так, хоч це і є екранізацією книги, яких назнімали багато (я б сказав — дохуя), але цей фільм — це більше, ніж екранізація книги. І я не про те, що книга, як і фільм, написана по реальним подіям — всі це знають, навіть ті, які не бачили ні фільм, ні читали книгу, тільки чули про цей фільм. Цей фільм має великий філософський сенс, який розкриває цей фільм: несправедливість, несправедливість системи, добро і зло, чудо і віра, вина і прощення. Зараз цей фільм більш має інше сприйняття, особливо до головного героя, бо ті, хто знає історію Джорджа Стіні, персонажа, з якого був створений Джон Коффі, — тобі реально його шкода. Так, як його, можна так і подумати, ні за що жорстоко покарали — як і Джона. Стіні — з нього був створений Джон Коффі, якого, на жаль, швидко і без ніяких доказів засудили і жорстоко стратили. Колірокорекція та саундтрек — просто на найвищому рівні. Френк Дарабонт зняв саму найкращу екранізацію книги Стівена Кінга. Так, хоч фільм має неточності в деяких моментах, але це не робить фільм гіршим. Цей фільм є самою найкращою екранізацією книг Стівена Кінга (також як і "Втеча з Шоушенка"), в якого багато що спільного. І не тільки режисер і те, що ці дві книги були написані одним автором, а також тема надії. Надія живе серед смертників, живучи з надією, бо надія не помирає. Темою людяності, показуючи, що навіть в такому жорстокому, несправедливому місті, як в’язниця, є доброта — навіть в людей, які сидять за жорстокі вчинки. Ну і критика системи: Енді — засуджений за злочин, якого він не вчиняв, а Коффі — жорстоко втрачений за те, чого він не робив. Також хочу написати про акторський склад та акторів, які файно зіграли, пожертвувавши своїм тілом та станом заради цього фільма, щоб бути як персонажі, яких вони грають. Мій улюблений — Сем Роквелл, який ідеально зіграв Біллі Вортона, додавши те, що навіть не було в сценарії, за що йому і респект. Ну і Майкл Кларк Дункан (Царство йому Небесне), який був охоронцем Брюса Вілліса, не маючи ніякої акторської освіти, зіграв просто неймовірно (і так, я знаю, що він грав в «Армагеддоні», але там він мав епізодичну роль). Майкл Кларк Дункан — приклад того, що майже кожна людина може бути актором. І так, хоч в нього був спеціальний репетитор по акторській грі — як на мене, він і без нього міг офігенно зіграти. Його персонаж Джон Коффі є уособленням несправедливості, невинності у світі, який є повним болю; здатністю співчуття, критикою суспільства, яке жорстоко карає добро. Висновок мого рев’ю: «Зелена миля» — це більше, чим чергова екранізація книги від відомого автора. Цей фільм показує несправедливість цього жорсткого світу та цієї системи, де любого можуть звинуватити в тому, чого він не робив через колір його шкіри. Дуже шкода, що фільм не виграв ні одного «Оскара», хоч і був номінований багато разів. Особливо зараз, дивлячись, який зараз кал їбанний отримує «Оскар», — хоч цей фільм цього заслуговує. Дуже шкода, що з часом Френк Дарабонт вже не знімає фільми, хоча йому треба поставити пам’ятник за цей фільм, та за «Втечу з Шоушенка», та найкращі сезони «Ходячих мерців», як і Майклу Кларку Дункану — за цю роль.

Це шедевр!😔 Більше й нема чого додати...