Батько (2020)

«Батько» (2020) — надзвичайно сильна психологічна драма Флоріана Зеллера з Ентоні Гопкінсом та Олівією Колман. Це не просто фільм про старість і хворобу — це спроба показати світ очима людини, яка поступово втрачає здатність розуміти, що відбувається навколо неї. Головний герой Ентоні живе у своїй квартирі, але поступово перестає розуміти, кому можна довіряти, де він знаходиться і що насправді відбувається. Найсильніший прийом фільму полягає в тому, що глядач сам починає губитися разом із героєм. Змінюються люди, приміщення, обставини — і ти вже не впевнений, яка версія подій є реальною. Ентоні Гопкінс тут просто неймовірний. Його гра настільки переконлива, що часом забуваєш, що дивишся кіно. У його персонажі одночасно є роздратування, страх, гордість, безпорадність і величезне бажання залишатися незалежним. Окремо варто відзначити Олівію Колман. Її героїня змушена балансувати між любов'ю до батька, почуттям провини та власним бажанням жити своїм життям. Фільм не робить її ні «хорошою», ні «поганою» — і саме тому її ситуація здається такою реальною. Головний козир «Батька» — емоційний удар. Фінальні хвилини особливо важкі. Без спойлерів: фінал показує трагедію героя не через гучні драматичні сцени, а через його повну розгубленість і беззахисність. Це повільне, важке і дуже сумне кіно, тому назвати його розвагою точно не можна. Але якщо хочеться серйозної, якісної драми, яка залишиться в голові після перегляду, — це чудовий вибір. Дивитися чи ні? — Однозначно так. Особливо якщо подобаються психологічні драми та сильна акторська гра. Але приготуйтеся: «Батько» — один із тих фільмів, після яких на душі стає важко.