Для піросів, шанувальників сонця, вода - це щось мертве і скорботне. Вона роз'їдає, як кислота. Більш того, дощі провіщують пробудження драконів, які проганяють їх в їх місто в печерах Орфалез. Кожен день вони вишукують ознаки, які сповіщали б наступ посухи. Як тільки повертається сонячний час, вершники піросів мчать через пустелі, щоб напасти на місто Амфіболь, де живуть, як вони вважають, винуватці їх нещасть - гідроси, діти дощу. Вони впевнені, що зруйнувавши Амфіболь, вони зможуть створити новий світ, без дощів і драконів. Для гідросів ж все йде рівно навпаки - сонячний вогонь звертає їх у статуї. Тільки дощ може повернути їх до життя. І під час всього посушливого періоду їх скам'янілі тіла стають здобиччю їх ворогів.
Війна між піросами і гідросами - це вічно цикл. І так триває до того дня, поки Скан - молодий воїн-пірос, що відправився через пустелю на війну з гідросами, не побачить Каллісто ...
