Фільм знято влітку та взимку в електричках, що курсують між Києвом та кількома провінційними містечками. Стрічка запрошує нас проїхатися з робітничим класом, серед якого переважно маргіналізовані пасажири та торговці. Слідуючи за кількома людьми та сім’ями з одного засмальцьованого вагона до іншого, зі станції на станцію, ми заглиблюємося в їхні повсякденні турботи й дізнаємося про дилеми будівництва нової постреволюційної ідентичності. «Не хвилюйся, двері відчиняться» - це атмосферний і надзвичайно людяний портрет українського суспільства в русі. Знятий під час першого російського вторгнення, фільм став інтимною точкою зору на історію незалежної України, привідкриваючи, як її переживають прості люди. У фільмі ми не бачимо образів війни, але відчуваємо її присутність у повітрі, що проникає у свідомість і серця наших героїв.
