Невидимі травми, спричинені війною, відштовхують ветерана Сергія від родини. Досі обтяжений відповідальністю за втрачені на війні життя, він намагається відновити стосунки з дружиною Надією та їхніми трьома синами — Сашком (11), Артемом (8) і Нікітою (3). Фільм неочікувано змінює траєкторію, коли Сергій повертає камеру на саму режисерку. Ця зміна ролей створює простір для відкритого діалогу про любов і людські стосунки, адже режисерка ділиться власним досвідом розриву з іншим українським ветераном війни. Довіра та емпатія між головним героєм і режисеркою не лише допомагають висловити емоційні втрати, завдані війною, а й дають надію на цілющий потенціал документального кіно.