Навесні (1929)

Кадри пробудження міста, поновлення його життя, перегукуються з ліричними картинами відродження природи. Уважна камера Кауфмана надовго зупиняється на усміхнених обличчях дітей, малюючи ліричну картину зізнання в коханні Києву. В «Навесні» Кауфман уперше використав принцип «прихованої камери». Згодом відомий французький кінознавець Жорж Садуль зазначатиме: «”Навесні” (1929) Михаїла Кауфмана був радше кінопоемою, ніж документальним фільмом. У 1930 році на Україні цей фільм разом із “Землею” справив на нас незабутнє враження. Фільм «Навесні» відкрив для нас абсолютно нову форму документального кіно – поему, в якій ліричні образи відлиги та бруньок, що набрякають, передавали пафос просування СРСР шляхом будівництва соціалізму і не приховували досі існуючих пережитків минулого. Я бачив цей прекрасний фільм тридцять сім років тому, але зберіг про нього незабутній спогад.» Source: https://dovzhenkocentre.org/top-100/navesni