Ти – Космос (2025)

Дуже сильний фільм, особливо для нашого кінематографу. Я не маю багато слів для його опису та вважаю, що це й добре. Він змушує замислитись про велике. Звісно, це не шедевр всіх часів та народів, та хіба так і має бути? Це просто дуже хороший фільм, який заслуговує на похвалу.

Це важко описати, це важко передати, це не вмістиш і у всьому космосі. На стільки цей фільм душевний, він пробирає, він втягує в себе, ти поринаєш в цей стан, ти віддаєшся цим космічним хвилям. І сміх, і сльози, і цей йо**ний Макс, і цей фінал..... 🌌

Дуже сентиментальне й атмосферне кіно. Місцями трохи ріже слух той тупий суржик, але зате класно працює поєднання української класичної музики з космічними просторами. Дивне, щире і саме таке українське кіно хочеться дивитися.

Нарешті, і в мене дійшли руки до новітнього українського кіно, минулорічного хіту прокату. І що маю сказати - приємно здивований. Було незвично бачити наше кіно в саме такому жанрі, але виявилось дуже пристойно. Ідея не нова - схожі сюжети не раз штампував Голлівуд. Але, вибачте, зовсім за інші гроші. Те, що вдалось зробити Павлу Острікову за свій скромний бюджет - місцями зовсім не поступається західним фантастичним хітам. В підсумку вийшло досить цікаве, трагікомічне, душевне кіно. Хоч і з сумним фіналом. Рекомендую всім подивитися, навіть, якщо жанр не ваш. Хоча б, як знайомство з новим етапом українського кіновиробництва. Коротко сюжет - пілот-одинак веде космічний транспортний корабель з радіактивними відходами Землі до окраїн сонячної системи (щоб скинути сміття на одному зі спутників). Із компанії у нього тільки бортовий робот-компьютер. Під час цього вдома стається техногенна катастрофа і планета вибухає. Наш герой залишається єдиною людино, що вижила. Але не встиг він увійти в глибоку депресію, як отримує повідомлення від такої ж самотньої француженки, щоб бовтається на іншій космічній станції десь за мільони кілометрів...