Плем'я (2014)

Майстерно поставлено, непросто дивитися, важко буде забути, не захочеться передивлятися З книги Самусенко «Українське кіно незалежності»: «Фільм — німий, як і його герої, і через це мовчання творці стрічки показують, що дії важать більше, ніж слова. Важать буквально - коли хтось із персонажів бере до рук зброю.» «Племʼя» знімалося за принципом однокадрових сцен. Кожен епізод мав бути відзнятий безперервно, без можливості монтажу. Це означало, що актори, оператор і художник-постановник мусили працювати, як на театральній сцені (або як на зйомках на плівку з обмеженим оюдже-том) — з відточеним автоматизмом. Репетиції тривали тижнями. Команда відпрацьовувала рухи камери, переміщення акторів, навіть темп їхніх кроків. У результаті за один день іноді вдавалося зняти близько 10-12 ХВИЛИН готового фільму — це надзвичайно висока концентрація праці, згадує Одуденко. «Ми знімали одну сцену цілий день. Дублів могло бути дуже багато», — додає Валентин Васянович. Робота артдепартаменту була видимою лише для команди, але не для глядача. Художник постановник Владлен Одуденко згадує, що майже жоден кадр не був натуральним. Навіть сцени, які виглядали як реальна школа-інтернат, насправді були реконструйовані. Довгий коридор побудували частково з нуля, а кімнати ділили перегородками, щоб створити потрібну перспективу. Особливою складністю було те, що налаштування реквізиту відбувалося просто під час зйомки. Камера вже працювала, актори рухалися, а художники и гримери непомітно підлаштовували деталі, щоб сцена виглядала правдоподібною.»