Гуркіт грому (1977)

Міцний бойовик про беземоційну і навіть я б сказав стоїчну помсту з крутими акторськими роботами Вілльяма Дівейна та молодого Томмі Лі Джонса, в якого мало екранного часу і реплік, але це запамʼятовується («I’ll just get my gear»). Також шикарна роль Лінди Гейнс, яка намагається віднайти залишки людського у головного героя. На перегляд надихнув Тарантіно, цитати з його книги «Кіноспостереження»: Коли я вперше подивився «Гуркіт грому» з мамою і її хлопцем Марко (у 1977-му [15 років], під час премʼєрного показу в Лос-Анджелесі, на здвоєному сеансі, де доважком крутили «Вихід дракона»), мені начисто знесло дах! Чому цей фільм так мені сподобався? Просто у тому віці помстовики з динамічними, кривавими кульмінаціями здавалися мені найкращими фільмами. Я так любив «Гуркіт грому», що до того, як «Вестрон Хоум Відео» випустили його на відеокасеті, я десять років мотався по всьому Лос-Анджелесу і шукав, де його крутять (до того, як зʼявилося домашнє відео, сінефілам доводилося отак по-невірятися). А «Гуркіт грому» дав мені дозвіл стати критиком. То був перший фільм, що я піддав ретельному аналізу. Стрічка Джона Флінна і гра Вільяма Дівейна стали для мене першим досвідом занурення у характер картини — на відміну від спостереження за тим, що відбувається на екрані. Чарті Рейн мав певну глибину і тримірність, що відкривалися поступово з кожним новим переглядом фільму. Чарлі Рейн став першим персонажем, якого я аналізував уже після того, як стрічка закінчилася. Я вважаю «Гуркіт грому» найкращим поєднанням пошуку образу з бойовиком за всю історію кінематографа. Таким він залишається і донині.“