Гордій Іванович Брасюк — український письменник-прозаїк і кіносценарист, представник доби «розстріляного відродження». Народився в селянській родині на Житомирщині. Відзначався талантом до навчання, здобув освіту в Житомирському комерційному училищі. Під час Української революції приєднався до армії УНР, де служив інспектором господарської частини. Після поразки армії переховувався та працював учителем. У 1920-х вступив до Київського інституту народної освіти, був активним учасником літературної групи «Ланка» (згодом МАРС). Дебютував в літературі на початку 1920-х, публікував твори в провідних журналах, серед яких були дитячі оповідання та дорослі прозові твори. Найвідоміші його роботи — збірки «Безпутні» (1926), «В потоках» (1927), «Донна Анна» (1929). Однак твори Брасюка не отримали підтримки радянської критики, і він був заарештований у 1930 році за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Засуджений до п’яти років таборів, він відбував покарання в Карлагу та на будівництві Біломорканалу. Після звільнення Брасюк кілька разів змінював місце проживання, перебував у Запоріжжі, Алма-Аті, Петровську. У 1941 році його заарештували знову, без конкретних звинувачень, і він отримав 10 років таборів. В останні місяці життя він тяжко захворів і помер в лікарні Казахстану у 1944 році. Посмертно реабілітований у 1989 році.