Дмитро Томашпольський — український кінорежисер, сценарист, продюсер. У 1980 році закінчив Київський державний інститут культури імені Корнійчука, згодом у 1989 році — Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (Майстерня А. Жилінського). До 2000 року працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, де зняв свій дебют «Панове, врятуємо Місяць», а потім разом з дружиною Оленою Дем'яненко зняв та спродюсував 5 кінофільмів: «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер), «Будемо жити!» (1995, сценарист, режисер), «Жорстока фантазія» (1995, продюсер), «Дві Юлі» (1998, продюсер), «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер). У 2000 році на 12 років років переїхав жити у в Росію, в Москву та Санкт-Петебург, де створив 15 фільмів та серіалів: «Таємниця Лебединого озера» (2002), «Спасибі» (2003, автор сценар.), «Дзисай» (2004), «Місяць у зеніті» (2007), «Прогулянка по Парижу» (2008) спільне виробництво з Францієй, «Маяковський. Два дні». У 2012 році повернувся жити й працювати в Україну. Відтоді створив декілька ігрових та документальних фільмів за підтримки та на замовлення Держкіно України. "Я-мобер! (2013 р. док), «F 63.9 Хвороба кохання» (2013 р. ігровий, спільно з Оленою Дем'яненко), «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013 р. док), «Виграти все» (2016 р. док). Співродюсер фільмів Олени Дем'яненко «Моя бабуся Фані Каплан»(2016). У 2018 році вийшов повнометражний художній фільм Томашпольского Ржака. Член Європейської кіноакадемії, член правління Української кіноакадемії, Член Оскарівського комітету України, голова «Лабораторії проектів» НСКУ.