«Помри, моє кохання»: що відомо про фільм, який підкорює кінофестивалі

Є стрічки, які з’являються тихо, але лишають у повітрі тремтіння — те, що не зникає після фінальних титрів. Саме таким став «Помри, моє кохання», нова робота Лінн Ремсі з Дженніфер Лоуренс та Робертом Паттінсоном у головних ролях. Психологічна драма про молоду матір, що повільно втрачає розум у самотності старого дому, перетворилася на одну з найобговорюваніших кіноподій року — і вже сьогодні її називають фільмом, який залишиться в історії.

Режисерка Лінн Ремсі

Лінн Ремсі ніколи не знімала «зручного» кіно. Її роботи завжди гострі, інтимні й безкомпромісні — від “Щось не так з Кевіном” до цього нового фільму.

Я роблю фільми по-своєму. Я стою на своєму і тримаюсь за свою цілісність

— сказала режисерка в одному з інтерв’ю на Каннському фестивалі.

Її підхід відчутний у кожному кадрі: камера Сеймуса Макґарві знімає Лоуренс у форматі 1.33:1, створюючи відчуття пастки — вузького простору, де реальність розчиняється між страхом і любов’ю.

Лоуренс — найсміливіша роль у кар’єрі

Для Дженніфер Лоуренс це не просто акторська перемога — це її перше глибоке занурення в образ, який водночас лякає й роззброює.

Насправді нічого подібного до післяпологового періоду немає. Це надзвичайно ізолює. Відчуваєш себе як прибулець

— зізналася акторка, коментуючи натхнення для ролі.

Її героїня — Ґрейс, молода мати, яка намагається триматися за життя, але реальність розповзається під руками. У цій ролі Лоуренс зриває з себе всі гламурні шари й показує правду, якої зазвичай у Голлівуді бояться: крихкість жіночої психіки після народження дитини.

Паттінсон — несподіваний баланс

Роберт Паттінсон, у ролі Джексона, виступає противагою божевіллю Ґрейс — тихим, розгубленим свідком розпаду її свідомості.

У найнесподіваніший спосіб наявність дитини дає найбільше скарбів енергії та натхнення

— казав актор, пояснюючи, що фільм — не лише про хворобу, а й про любов, яка не завжди рятує.

Його гра — стримана, майже тендітна, і саме тому така сильна.

Як знімали: холод Альберти, тепло Монтанського дому

Хоча дія фільму розгортається в глушині Монтани, знімали «Помри, моє кохання» у Канаді, переважно в Альберті — поблизу Калгарі, Ердрі та Окотоксу. Тамтешні засніжені поля, туман і нескінченні дороги стали ідеальними декораціями для історії ізоляції.

Зйомки тривали з серпня по жовтень 2024 року, і, за словами знімальної групи, атмосфера була настільки інтенсивною, що вся команда “жила в ритмі Ґрейс”.

Оператор Сеймус Макґарві знімав на 35mm у форматі 1.33:1, аби створити відчуття замкненості — ніби світ звузився до межі однієї свідомості.

Ремсі наполягала, щоб перші сцени інтимного характеру відзняли буквально в перший день, аби «розбити кригу» між акторами й задати емоційний тон історії.

Ми відзняли секс-сцени в перший день

— згадувала вона.

Це рішення стало символічним: фільм одразу починався з межі — і психологічної, і фізичної.

Канни, овації й перші нагороди

Прем’єра в Каннах 2025 стала тріумфом: дев’ятихвилинна стояча овація, схвальні відгуки критиків і номінація на “Золоту пальмову гілку”. Потім — British Independent Film Awards із низкою номінацій (режисура, головна роль, камера, звук), включення до відбору European Film Awards 2026, а також спеціальна відзнака Donostia Award для Лоуренс на фестивалі в Сан-Себастьяні.

Чому цей фільм залишиться надовго

«Помри, моє кохання» — це не просто історія про психічний розлад чи жіночу самотність. Це портрет межі — тієї тонкої лінії, де кохання переходить у розпач, а материнство у втрату себе.

Це фільм, який дивитися нелегко, але забути — неможливо. Він уже став відліковою точкою сучасного авторського кіно: доказом, що щирість і ризик у мистецтві все ще можуть збирати овації.

Прем'єра

Світова прем'єра відбудеться 6 жовтня.