Огляд "Гри в кальмара", 3 сезон: фінал і мораль Netflix-хіта
Гра в Кальмара Гру завершено: Ви досі вірите в людей?
Корейські серіали, це по суті окремий жанр, у якого є свої глядачі, які майже не пересікаються з масовою аудиторією. Однак усе змінилося 17 вересня 2021 року, коли на стрімінг-сервісі Netflix вийшло шоу «Гра в кальмара». Проєкт натурально підірвав усе, ставши неймовірним хітом, і навіть в наші дні залишається найбільш популярним контентом на стрімінгу. Люди, які вперше доторкнулися до корейського продукту дивувалися незрозумілій грі акторів, спеціалісти їм пояснювали чому так, і всі сиділи, відкривши рота, дивлячись в екран своїх телевізорів і телефонів. Була звичайно і критика. Люди, які не люблять зайвий галас казали, що серіал переоцінений, мовляв історія проста, як дві копійки, а ви тут влаштували крики «зе сінема» і «шедевр». Якби там не було, продовження при такому успіху було неминучим, і от чотири роки потому воно вийшло.
Одразу скажу, що сильно видно, що це мав бути один повноцінний сезон, а студія його навмисно розбила на другий і третій. Зрозуміти жадібний Netflix звичайно можна, але якби з 13 серій зробили 10, і випустили повноцінний сезон, то могло вийти набагато краще. І хто знає, навіть попри нюанси та не сильно вдалі місцями сценарні рішення другий сезон міг і не поступитися першому. А так довелося деякі лінії та діалоги просто розтягувати. Зокрема це стосується лінії про північних корейців – охоронця 11, Офіцера, і всієї цієї історії з органами. Цим підсюжетом закривається політична квота, квота жіночого персонажа, хоча з цим у серіала проблем взагалі ніколи не було. Звичайно інколи ця другорядна лінія дійсно працює на загальну ідею, але багато хто скаже, що викинь історію «Одинадцятої», і нічого не зміниться. Тут можна сперечатися, а можна погодитися. Кожному своє.
Зараз буде трохи недолуге порівняння, я розумію, але я би порівняв «Гру в Кальмара» з «Матрицею». Саме в плані продовжень. Тут навіть співпадає, що і там, і там після першої частини головні герої кудись збираються, тобто натяк на продовження є, але якщо його не зробити, то це б ніяк не завадило культовості. Звичайно «Матриця» і «Гра в Кальмара» назавжди вписали себе в світову культуру, але продовження лишають трохи гіркий присмак. Перший сезон був рівнішим і серйознішим. Там ти тримався за стілець і навіть в туалет ніколи було сходити, при тому, що ти ж вдома дивишся, і можна поставити серію на паузу. В продовженні ж багато таких моментів, коли не те, що в туалет можна сходити, але й телеграм почитати знаходиться час.
Плюс сценаристи написали багато незрозумілого, і відверто кумедного. Починаючи з перестрілки в сьомій серії другого сезону, яка була просто дичиною якоюсь, і закінчуючи забороненим прийомом у вигляди дитини. Зрозуміло, що авторам потрібно було підвищити ставки, щоби показати звірську натуру людини, і максимально переконати головного героя, що доброти і людяності не існує. Однак на мою думку дитина в подібних шоу, це як подорожі в часі у фантастиці. Коли ти не знаєш, що робити, то ці два елементи тебе врятують, і сховають в сценарії всі ті недоліки, які ти хочеш сховати.
«456, ти досі віриш в людей?» Саме це запитує Лідер (Розпорядник) у Гі Хуна, коли вже серіал наближається до свого завершення. І саме це є основною ідеєю всієї «Гри в Кальмара». Перший сезон і продовження об’єднує те, що посил тут досить зрозумілий і простий, тож можливо саме він зачепив людей та зробив шоу таким популярним. І якщо в кінці першого сезону Гі Хун переміг, але лишився гравцем і вижив., то в кінці другого він програв, але вижив. Вижив морально, вижила його ідея, про те, що вірити в людей потрібно, що б там не було.
Другий і третій сезон отримують від мене оцінку в 8 золотих підвенно-корейських карточок Приватбанку з 10.
Далі ми з вами пройдемося по кожній серії в більш жартівливій манері, будемо доколупуватися до певних моментів і так далі. Певно варто було попередити вас про спойлери, але якщо ви відкриваєте рецензію на серіал, то вже мається на увазі, що ви його подивилися.
1 серія
Ще в другому сезоні Гі Хун проявив себе, як неймовірно талановитий стратег і тактик. Епізод починається з того, що 456-й щиро не розуміє чого його залишили в живих. Нажаль поруч з ним не знайшлося чутливих людей, які б йому пояснили, що він дуже вигідний гравець. А ну, як ти зараз ще якусь маленьку революцію вигадаєш, чи запропонуєш просто бігти на кулі без зброї, намагаючись силою світла та своєю акторською грою засліпити охоронців. За силу світла до речі в нас відповідає певно один з найбільш бісячих персонажів – Шаманка. Її самому хотілося придушити ледь не кожного разу, коли вона з’являлася на екрані. Ми люді прості й так ледь звикли до корейської манери гри, але Шаманка нам постійно нагадувала, що навіть у цьому стилі можна перегравати. Перша гра сезону, це вже не гра, а чітерство якесь. Напевно хотіли автомати спочатку видати, але після бунту передумали, тому і ножички згодилися. Тільки я одного не зрозумів, навіщо в першій же серії фінального сезону серіал порушує свої задані правила. Спочатку голос тричі повторює, що коли гра почнеться, то мінятися командами вже буде неможна. Гра офіційно починається, і Джун Хі підходить і спокійно міняється. З отаких от дрібниць серйозність сприйняття і порушується. Ну а наш Гі Хун, трохи поміркувавши, зробив єдиний вірний висновок, що в гибелі народу винен не він, який усіх підбив на початково ідіотський план, а хлопчина, який запанікував і не приніс набої. Скоро йому прийдеться несолодко…
2 серія
Герої заключних двох сезонів «Гри в Кальмара» іноді нагадують особливо одарених голлівудських сценаристів, які зокрема пишуть більшість останніх проєктов «Марвел». Навіщо віддавати всі ключі одній людині? А раптом на неї нападуть чисельною більшістю і треба буде тікати? А раптом ситуація вимагатиме розділитися, і що далі? Ви вдвох залишитеся взагалі без ключів? Історія з пологами, це взагалі щось з чимось. Жінку, яка народжує, а потім дитину, яка народилася, почули би за 100 кілометрів, і на цей крик збіглися би всі «червоні», які є в лабіринті. Та що там, певно навіть Бетховен почув, той який композитор і написав нову симфонію. А замість цього один зевака зазирнув у кімнату, чисто просто мимо проходив за хлібом у АТБ, то стало цікаво, хто там кричить, і на тому все. З ним розібрався наш спецпризначинець чи розібралася, я так досі й не визначився. Бійка була якась довга, як на мене. З такими навиками вона(він) має одним прийомом вибивати ніж з рук дилетанта. Однак може той дилетант вже бував у таких ситуаціях, і вміє ніж тримати, це вже можна при бажанні собі додумати, і сказати, що я неправий. Ну, і драму-драму навалили звичайно у фіналі епізоду. В принципі, що Чан Гим Чжа і її синок боягуз стануть перед очевидним вибором стало зрозуміло одразу, як тільки нам заявили цих персонажів, однак розв’язка все одно була трохи несподіваною, хоч і зайвою. Зрозуміло, що дитина це легка мішень, але мені складно повірити в те, що малодушна людина не змогла вбити чоловіка, а дитину б змогла? Як би там не було ця сцена сильна і зворушлива, і особливо б хотілося похвалити акторку Кан Е Сім. Усе-таки довід є досвід. В цілому попри всі косяки другий епізод вийшов гарним і цікавим, тут я не буду сам себе і вас обманювати, але ж це ще не все….
Де там наш геній тактики Гі Хун? А він, немов Т1000 з другого «Термінатора» ходить коридорами зі скляним поглядом, шукаючи бідолашного «Джона Коннора». Ну які взагалі були шанси на те, що його місія закінчиться успіхом? Хіба що в нього дійсно сканери вбудовані в очі та мозок, і він міг бачити крізь стіни. Ну і звичайно вони зійшлися у фінальній бійці між собою, а-ля, як у фільмі з Ван Дамом чи Чаком Норрісом. Коли йдуть діалоги між бойовими сценами, і перемогти тільки вдається з останніх сил. У свою чергу за цим усім по монітору спостерігав Лідер, який чисто Палпатін смакував, як от-от «Енакін» паде на темну сторону сили. Ця лінія буде продовжувати й надалі. Не вистачало лише, щоби він ще приговорював собі під ніс: «Good, gooood».
Ну і нарешті вибула Шаманка. Яка те ж проявила геній тактики виживання. Що за манера така дратувати і кричати на людину з ножом, яка може тебе вбити?
3 серія
Я звичайно не експерт, але звідки при такому катастрофічному стресі в матері може взятися молоко? Одразу ж починається голосування, і тут в принципі логічний момент, коли розпорядник пояснив усе з психологічної точки зору тут питань немає. Мені довгий час не давало спокою, що ж там за колеса такі наркоманські в тому хресті? По-перше вони якісь безкінечні були, а по-друге чому потім в героя була така ломка, наче він місяцями на героїні висів, а тут його так стібати почало без дози. Але знову ж таки з предметом незнайомий, може спеціалісти потім якось пояснять цей момент. Ну і малий з цим самим хрестом свою вендету реалізував красиво.
Пару слів же треба сказати про гру, яка вийшла дійсно крутою, і її обов’язково треба відмітити. Коли тільки показали цю скакалку, дивлячись на неї, я довго не міг зрозуміти, як там взагалі можливо стрибати через неї, але далі нам покажуть.
Багато хто з нас чекає на прем’єру «Супермена», там зокрема ми побачимо милу собаку. Собака була і в «Грі в Кальмара», і її було шкода. Хто бульдожку там годував і чи годував взагалі, якщо господар постійно то по морям ходить, то в «гру» гуляє. Чи пес гроші гриз? А після отакого от собачого життя бідолашного ще й пристрелили. Ну що за люди? А ще про якусь людяність нам тут задвигають.
4 серія
Напочатку вмикається такий бойовий саундтрек, що я подумав, що в мене в навушниках YouTube раптом відкрився, взагалі наче не з цього серіалу. Знову ж таки повторюся, що гра зі скакалкою дуже напружена, цікава і знята місцями дуже винахідливо, що змушує тебе переживати і не відриватися від екрану, як це було колись у першому сезоні та й ставки, як ніколи високі. Напевно найкраща гра всього продовження. Але питання можливо дискусійне, розумію.
В кінці епізоду стало невеличким шоком, що для Гі Хуна стала шоком хто такий Лідер. Якось до цього часу цей момент уже і підзабувся.
5 серія
Однією з головних фанатських теорій було те, що Сон Гі Хун посяде місце Хван Ін Хо (Лідера), і в принципі схоже в того й був такий план, тому що він так само колись пройшов через усе це. І як я писав вище зрозуміло, що Гі Хун не може пасти на темну сторону, він уособлює собою віру в людство. Однак виходить аж занадто ідеалістично. Люди на смерть йшли заради дитини, мати пішла на смерть заради дитини, а Гі Хун знову ухвалив мудре в стратегічному плані рішення, ну це те, яке надійне, як швейцарський годинник. На що він взагалі розраховував? Можливо читав сценарій, я не знаю.
Я називаю розпорядника Лідером, тому що в дубляжі казали Лідер, це питання не до мене.
Нарешті непотрібна лінія охоронця під номером 11 для чогось стала потрібна. Її історія з Офіцером по суті перегукується з основною історією про віру в людей. Але загинув цей офіцер клішованою смертю тупого боса поганців, який любить розповісти про свої плани і що він їв на обід, давши головному герою можливість вбити себе. Всі ми любимо бойовики і фільми дитинства, коли трава була зеленішою, веселка веселішою, а Зеленський грав у КВК. Але бачити подібні кліше в сучасних проєктах якось не дуже хочеться.
У фінальному випробуванні мені було дуже шкода Петра Олексійовича Порошенка (гравець під номером 100). Він хоч і був негативним персонажем, але досить живучим і кумедним. Якщо колись будете переглядати серіал, то одразу скажіть собі, що гравець під номером 100, це Порошенко. Воно так буде набагато цікавіше і веселіше дивитися, я вам обіцяю.
Ну і радий був короткій появі одного з найяскравіших персонажів другого сезону. В те, що Таноса засвітять хоча б у короткому камео в мене не було сумнівів, тому що він дуже всім запам’ятався, і його нам засвітили. Зрештою, це не було проблемою, тому що знімали "два сезони" одночасно.
Ну і на останок в мене ще одне питання в якому я не експерт. Як Лідер зі стаціонарного телефону подзвонив на корабельну рацію? Може це якась передова південно-корейська таємна розробка?
ФІНАЛ
Попри все, фінал дійсно вийшов. Все розставлено дуже правильно і не може не зачепити струни вашої душі. Гі Хун звичайно собі і тут не змінює собі, продовжуючи фонтанувати блискучими рішеннями і пропозиціями. Знову ж таки дійти до самого кінця йому дозволяє тільки знання сценарію в купі з неймовірним везінням, але про це вже жартувати не хочеться. «Гра в Кальмара» отримала гідне завершення. Комусь звичайно може не сподобатися, а хтось залишився в дикому захваті. Однак емоції фінал мені дав, а це саме те заради чого ми дивимося кіно та серіали.
Перемогли добро і людяність. На цьому все. Це фінал.
Однак, якщо ви вже сумуєте за «Грою в Кальмара» і вам хочеться ще, то не переживайте. Кейт Бланшет вже підхопила естафету, а Девід Фінчер розпочне зйомки вже в грудні, тож у 2026 році ми знову зіграємо в «Гру», тільки тепер на американській землі.
Гру завершено. Нехай почнеться Гра!
Автор: Колодій Трейлерів
